І я був юним і вродливим, Й мені всміхалась зірка рання!.. Та лиш відтоді став щасливим, Як полюбив свої страждання!
Духовна поезія
146 posts
Осикам вітер кучері розчеше, Підніме на алеях айстри пізні… Великим грішником себе вважати легше, Аніж зізнатися в мілкому егоїзмі!
Не обертайтеся, якщо вас хтось кляне, Прокльони власникам, мов кулі, повертаються, Якщо ви праведні, вас лихо обмине, Є лиш один прокльон, який збувається!.. Прокльон неправедно осуджених людей, Безсуперечно, суддям не минеться!.. Прокляття матері в розпуці на дітей, Що вирвалось з пораненого серця!
Чому в Європі бути геєм — Це прояв вищої свободи? Чому і ми, як вівці, блеєм Під флейту бісової моди? Горять узлісся горицвітом… Тому що, друзі, дуже схоже — Антихрист буде содомітом, І світ йому готує ложе!
Коли стискає серце від журби, І втрата ки́дає на все сумний відтінок, Несіть у храми білії хліби, Оливне масло – рідним за спочинок. Стікає віск на «золоті» столи, І кожна свічка до небес голосить… Якби ми тільки зрозуміть могли, Яку це благодать душі приносить!
Ти плачеш над тілом, людино, Яке покидає душа,.. Щебечуть гаї солов’їно, Та серце воно не втіша! Навіщо так дорого платиш, Рятуючи тлінную плоть, Чому над душею не плачеш, Яку покидає Господь?
Мов плачем, стелиться туман імлистий,.. Є гріх, який не має забуття! В утробу жінки поселяється нечистий Замість невинно убієнного дитя!
Ріка туманом дише, Невпинно час пливе… Бог любить тебе більше, Ніж любиш ти себе! Сліпа душа блукає, Мов привид, у пітьмі — Але Бог ліпше знає, Що кóрисно, що ні! Коріться Божій волі, І злобні і незлі, І неможливе стане Можливим на землі. Таємне — зрозумілим І […]
Хотів би з вами, друзі, поділитись На тему надзвичайно наболілу: Не треба мати віру, щоб молитись – Молитись треба, щоб отримать віру!
З повік троянд скотилися сльозини, Розплела довгі коси осінь рання… Нема більш одинокої людини, Ніж та, яка пережила своє кохання! У храмі одинока свічка мліє, І ніч стоїть, немов іконостас,.. Ніхто, крім Бога, нас не зрозуміє, І кожен зрозуміє це в свій час!
Якщо ти батюшкою звешся, Стань справжнім батьком для убогих! Не для багатих і знайомих, Перед якими розіпнешся, А для простого в храмі люду! Поглянь — столи Страшного Суду Застелені на видноколі, І Ангели святі поволі Згортають небо оксамитне! Ніщо нечисте і неплідне У Царство Божеє не вві́йде, А те дитя […]
Соборна тінь повзе з колін, І сонце над хрестом сіяє! Про що сьогодні лаврський дзвін Киянам чуйно так звіщає? Про що з вікна ці тихі співи? Чому Дніпро немов ридає? — Успіння Пресвятої Діви Печерська Лавра відзначає!
Я бачив тисячі закоханих людей, Їх почуття стирали протиріччя, Від їх краси не зводив би очей, Але не бачив я любов в обличчя! Яка ж вона, Любов, — дитя небес? Назустріч йшли байдужі перехожі, І на шляху з’явився мені Хрест І зрозумів я, що вони – тотожні!
Ключі до серця – співстраждання, Коли рида чиясь душа!.. І ось тобі від споглядання, Неначе власна біль, чужа! Ця біль сильніша за страждання, Хоч і не завжди ллється кров, Але це Бога пізнавання, Це – Таїнство і це – Любов!
Виконувать Закон Господь не вимагає І не залякує, не ставить нам умов — Господь як Батько люблячий благає Лиш відповісти нам любов‘ю на любов!
Стоїть, як мур, Владика Агафангел, Відкриті навстіж Царськії Врата – Великий вхід!.. І білолиций Ангел Йому у очі ніжно загляда!
Душа тремтінням срібної струни Жагуче починала голосити, І бачив я себе зі сторони, І неможливо словом пояснити!.. Над Вівтарем засяяв ореол, Від крил архангелів довкіл все стало біло, Я Чашу з Хлібом переносив на Престол, А в дійсності – на Гріб Христове Тіло!
Ікони пахнуть ароматом орхідей, Священик молиться, у квітнику неначе, і відвертається спиною до людей, Щоби ніхто не бачив, як він плаче, Коли підносить Вічного Христа, Прихованого над Святим Престолом! І щось шепочуть у мольбі уста, І ладан куриться димчастим ореолом!..
Повзе хмарина кам’яна на стріху, Щемливий погляд твій у далечі згубився… Не падай в відчай дияволу на втіху – Нема гріха, який би не простився!
Йому би зайвим був оркестр, Бо не світський у нього дух! Хоч і Владика наш Сильвестр Музичний має гарний слух! Та його скромність прикрашає, Цвіте в душі його собор, І “Ісполаете” співає Йому академічний хор!
Керує справами Антоній, А справа Церкви – нелегка! У Предстоятеля сьогодні Антоній — правая рука. Бориспіль і тутешні села Його молитвами стоять, І з його вуст першоджерела Апологетів струменять. Що він – Митрополит від Бога — Це нині видно, мабуть, всім: Повна скорбот його дорога І хрест Спасителя на нім! […]
В гробах ридають Преподібні, І трісло небо, наче скло, Тому, що йде війна на Півдні – Добився сатана свого! Тому, що совість вже розп’ята, І спалені назад мости, Тому, що брат стріляє в брата, А на обох святі хрести! В очах здебіше чорні фарби, В верхах панує тільки зло, Та […]
Ти плачеш над тілом, людино, Яке покидає душа! Щебечуть гаї солов’їно, Та серце воно не втіша!.. Навіщо так дорого платиш, Рятуючи тлінную плоть, Чому над душею не плачеш, Яку покидає Господь?
Кричать лелеки на околиці села, Прийшла в Васловівці непрохана біда! То не татари Церкву обступають – Свої іуди браму виважають! Плюндрують тіло Матері розкрите Розкольники – антихристові діти!Обабіч храму вірний люд страждає, – Анафема! Анафема! – лунає, З могил батьківських голоси неначе, І Божа Матір на Іконі плаче!
Ми бачимо людей за себе гірших, І судим поза очі залюбки! Ми невмолимі по відношенню до інших – І так поблажливі до себе, навпаки! Як тихий вітер обціловує дерева, Так Божий Дух торкається душі!.. Не зневажайте один одного, не треба! Наше життя щохвилі на межі!
Світ все гучніше нині констатує Нам про відсутність честі і цноти! Відкрите зло суспільство менш дратує, Ніж безкорисний прояв доброти! І напускні на камеру гримаси, І хижий блиск за тюнінгом в очах, – Повія, що чергує біля траси, Так не здивує, як по вулиці монах!
У саван тиші дивно загорнуся, В кадило серця ладан покладу, І, як в дитинстві, щиро помолюся, І до Розп’яття гірко припаду!..
Гріхи таїтися від нас мають властивість, І серед них — про себе недбайливість! Якщо про зовнішній свій образ ти не дбаєш, І, ніж могла би бути, гірше виглядаєш — Це смертний гріх і д’явольське розтління! Бог — це краса! І зовнє зубожіння Ну аж ніяк Йому не притаманне — Його […]
Озерна свіжість біля верб розлогих, Церков далеких в небо гострий зліт… Щемлива ніжність в серці до убогих – Це та любов, яка тримає світ! Цвіте в очах Пречистої барвінок Взоруючи на Лик її, пізнай, Що кожний милосердний нині вчинок – Це сходинка твоя у Божий Рай!
Авторська пісня Жовтневий ніжний сніг на листя впав ледь-ледь, Далеке місто сяяло в заграві… Я вижив після розстрілу приречених на смерть – Мене аби-як загорнули у канаві! Мабуть, пройшов я тест на Віру в цій війні, Хоча не був ані спецом, ані атлетом! І куля влучила в натільний хрест […]