І осені сльозлива неминучість
Торкається задумливих дібров…
Нас не міняє час, нас не міняє мудрість –
Змінити може тільки нас любов!
Тільки вона – божественна, лірична,
Журлива, як в урочищах ключі,
Тільки вона – незаймана і вічна,
Вертає юність стомленій душі!
В ній всесвіт і життя одного
слова,
Зоря, що осіняє довгу путь,
Вона завжди була і є Христова,
Бо жертвенність – її природна суть!