Вже тіні зазирали у вікно,
Ховалася зоря за небокраєм…
Мабуть, ми в цьому світі всі спимо,
І прокидаємось, коли лиш помираєм!
Це страшно без зіниць людині жить,
Не бачить лиць, не любувати квіти,
Але страшнішого не можна й уявить:
Побачить Рай – і зразу ж загубити!