Ранкове місто дощ полоще,
Встромилась в небо телевежа…
Нам гордість коштує дорожче,
Ніж голод, холод і пожежа!
Гірку вона віщує повість,
Вона — нутро людей зрадливих,
Вона зрікає на самотність
Насамперед жінок вродливих!
Гординя спокою не знає
І не дає очей зімкнути,
Вона жорстоко заважає
Любити і любимим бути!