Ранкове місто дощ полоще, Встромилась в небо телевежа… Нам гордість коштує дорожче, Ніж голод, холод і пожежа! Гірку вона віщує повість, Вона — нутро людей зрадливих, Вона зрікає на самотність Насамперед жінок вродливих! Гординя спокою не знає І не дає очей зімкнути, Вона жорстоко заважає Любити і любимим бути!