З повік троянд скотилися сльозини,
Розплела довгі коси осінь рання…
Нема більш одинокої людини,
Ніж та, яка пережила своє кохання!
У храмі одинока свічка мліє,
І ніч стоїть, немов іконостас,..
Ніхто, крім Бога, нас не зрозуміє,
І кожен зрозуміє це в свій час!