Я заховаюся, кохана, від людей
В твоїх очах, немов дитя у квітах…
Я зацвірінькаю, неначе соловей,
Я загойдаюся на віях, як на вітах!..
Озерами твоїми попливу,
Як красень-легінь в старовинній казці,
І ляжу у пахучую траву
Твого волосся пасма розпрекрасні!..
Про це не знатиме ніхто,.. впадуть сніги,
Зима пухнасті віти нам постеле…
Про це не знатиме ніхто – і навіть ти,
Моя лебідко ясноока, моя леле!