Жовтіє знову яблуневий лист,
Невгаслих вогнищ стелеться туман,
До спогадів вигадуючи хист,
Живемо в них чомусь чужим ім’ям.
І з нами осінь бавиться дарма,
Підказками дощів про сенс життя,
Бо він то є, а то його нема,
Бо в звинуваченнях згубили каяття,
Бо нам здається, осінь, то про нас, –
Дощі, тумани, вигадані сни,
Бо помиляємося, в котрий уже раз,
Потай в душі чекаючи весни…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 21-07-2018
