Роки зозуля в лузі лічить
Життя буремного твого…
Твій розум серцю протирічить,
Та не запевнює його!
І плаче серце, і не може,
За що карається, збагнуть,
Допоки Бог не допоможе
Причину лиха осягнуть!
І очі росами омиє
Душі, мов вбогій сироті,
І покаянію відкриє
Назустріч Брами Золоті!