Я сповідав людей, приречених на смерть!
Тоді, в Абхазії, стояла осінь рання…
Мене вражав сталевий блиск очей
І неймовірна сила покаяння!
За кожним з них був злочин на війні,
І це були ще молоді солдати!
Їх стрижені потилиці тоді
Плекало сонце крізь сталеві ґрати.
І страшно, але й вéлично було:
Остання послуга — цивільна сигарета,
А на дворі, де листя намелó,
Їх вже чекало жерло кулемета!..
Вони були глухі до сприйняття
Євангельських премудростей наразі,
Але до Бога ближче, аніж я,
З хрестом на грудях і в шовкóвій рясі!