Блистять опівніч громовиці,
Пожовклі листя шелестять…
Як просто гинуть українці,
По ним оркестри не дзвенять!
В канаві наспіх пригорнули
Землею тіло молоде –
Вітри над хатою війнули,
Де дівчина солдата жде…
Упало люстерко і трісло,
Лампадка згасла у куті –
Пропав козак, пропав безвістно,
Пропав, як коло на воді!
Яр за селом темніє рано,
Дрова потріскують в печі,..
І десь далеко: “Мамо! Мамо!”, –
Ніби гукає хтось вночі!
Почулось знову літній жінці,
Зірки, мов свічі, мерехтять…
Як просто гинуть українці!
По ним оркестри не дзвенять…