Зірки по різному вмирають:
Одні сліпуче вибухають,
Поширюючись на трильйони
В космічний простір кілометрів.
А інші – тихо загасають
І ледь про себе сповіщають,
Розклавшись на багато спектрів,
Зірки по різному вмирають!
Є карлики, а є гіганти,
А є, немов страшні мутанти,
Що поглинають все собою
І звуться « чорною дірою »!
Ось так і люди, мов ті зорі:
Є жалісливі, є суворі,
А є міцні, мов тії грати,
Та всім однако помирати!
І все закінчать епілогом,
І всім стояти перед Богом,
І дати відповідь душею,
Чи був для когось ти зорею?