Для голосування необхідно авторизуватись

Не чекай…

Згадуємо тоді, коли вже нема –
коли сльози вже просто вода,
а кадрів нових вже не знімеш –
з полиці стару плівку хіба візьмеш…

Ми не боги, але можемо все змінити –
хоча й живемо щоб втрачати, а не творити…
І принесуть тоді нам щастя зірки
від якого вже ніколи не захочемо втекти!

Стоп! Ахтунг! Зупинись – ти хто і де? –
Де всі? Всі хто рідний тобі – лиш серце гуде…
Телефон уже в руці та набирає номери,
що давно потрібні, але вже забуті були.

Із клітки втікай – все чуже й нерідне відкидай! –
До тих кого не вистачає біжи – більше не чекай,
щоб потім не довелось плівку мотати –
про незроблене й несказане жалкувати…

Ми не боги, але можемо все змінити –
хоча й живемо щоб втрачати, а не творити…
І принесуть тоді нам щастя зірки
від якого вже ніколи не захочемо втекти!

4

Автор публікації

Офлайн 6 років

Віктор Нам'ясенко

4
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 19-08-2018