Це не літо тікає –
Це ми поспішаємо в осінь,
Золотавого янгола тихо відчути крило…
Ми втомились від сонця
і його піднебесних покосів,
Від обжинків буденності,
що ніяк не збагачують тло…
Ми шукаємо фарби – зовсім інші-
на іншій палітрі,
Розтираємо нАдрібно
цедру чуттів і думок,
Щоб невдовзі глінтвейном у спогадах душу зігріти
І гірчинкою серпня
присмачити
жовтня дзбанок…
Прощання