Розляглись тумани нивами-полями,
спочивають тихо у солодких снах.
Відлітає літо, росами умите,
відлітає літо – легкокрилий птах…
Там, за небокраєм, хтось його чекає.
Пригадав минуле – і спалив мости.
Вересень блукає,
він, напевно, знає-
як воно – писати
в нікудИ листи.
Не питай- не скаже…
Хто його відважить?
Вересневим ранком кутайся в туман…
Відлітає літо,
в спогадах прожите,
відлітає літо – ніжнокрилий Фавн…