В тунель кохання пропустила осінь,
Під жовтим листям мокра залізниця.
В обійми ніжно вітер мене просить,
Хоч під дощем, але все ж щаслива.
В долоні дощ, на губи поцілунок,
В твоїх обіймах залишитись хочу.
Але вона вітрами вкриє,
Тебе ревнує знов до мене осінь.
Холодні ночі, ми із теплим чаєм
Долоні грієм, а в думках кохання.
Усі наші мрії наодинці лишитися хочуть,
І ми удвох у осені за краєм.