11.11.21(21:00)
Візит до батька …
Я пам’ятаю, як маленька,-
Бігла до батька на роботу..
Доріжка світла та рідненька,
Щебінь такий м’який на дотик..
Зелене листя шелестіло,
Тополі пухом покривали,
Волосся радісно звивалось,
Природа очі чарувала.
Я бігла радісно й щасливо,
Дивилась на блакитне небо,
Хмарки у небі були дивом..
Та й щастя більшого не треба..
Прибігши бачила як батько,
Там.., за великими дверями..
Біля станка проводить дошку,
Своїми крепкими руками..
І тирса сиплеться довкола..
Неначе білий снігопад..
І поруч друг стоїть, – Микола..
А біля нього менший брат..
Вони про щось там розмовляють..
В майстерні тій наводять лад,
Тут погляд батько мій вбачає,-
О, як же він тоді був рад..
Весело очі засвітились,
Побачив доцю він свою..
Залишив всю свою роботу,
В очах читалося “Люблю”..
І легка посмішка красива,
Без зайвих слів, йде до дверей..
Як справи доцю? З’їш гостинець?
Дістає яблука з кишень..
А я з тим яблуком найкращим..
Щаслива,- наче маю скарб..
Дивлюсь у батька карі очі..
Свої в них бачу, – це не жарт..
Ну вони ж просто ідентичні,
Це віддзеркалення його…
І батько з гордістю радіє,-
Доця провідала його!!!
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
