Потім, коли все лишнє прОйде
І в величі своїй постане стан,
Коли пилюка від учора стане своя –
І всохне, наче восени, душі бур‘ян;
коли плекати дзвін думок не буде важко…
Тоді, коли відлуння цього дзвону побіжить за горизонт –
всесвітній простір сколихне польотом пташка.
Знайома, ледве не забута, з пелюшок.
І час мине, якого, в принципі, не було.
Тік-так – тук-тук, що серце відбиває.
І голова в тій самій голові одразу зробить кругло.
Питання відпаде, чи справді все оце буває…
Втім, поки пташка вирій водить
Ключем планети хороводить
Танцює бугі-вугі на параді
І з кварків компілює сущий світ,
Я вийду на балкон з горнятком кави,
Не відповім на «Славайсу» від тьоті Клави
Закурю сигарету двадцять шосту
І буркотітиму на свій круглий живіт.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 27-10-2020
