Ти… і так бажана і так неосяжна водночас
Так окрилюєш і така недоторканна
Ти… ніби привид коханої Данте крізь час
Така свята і така ж тверда і жорстока
Ти… о, якою ти на справді є – хто скаже?
Що ховаєш за мовчанням зухвалим…
Ти… така горда уся а може… а може
Просто серце розбите кров’ю стікає?
Ти… хоча й не ангел і не Афродіта – все ж
Вродою своєю розум будоражиш.
Ти… так ти, що так безслідно зникаєш,
Обриваєш надії і на не відповідаєш
Ти… хто насправді у цьому круговерті часу
Холодна зима чи ніжна, ванільна весна?
Ти… чому залишаєш лиш сліди свої у моїй душі
Якщо тепла у тобі ані крихти нема…
(картинка з інтернету)
Автор публікації
я не поет - я тільки тінь блукаюча в пустелі ...
Достижение получено 08.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
Достижение получено 30.04.2020
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 27.04.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
4 коментарі “Ти …”
Кохання наскільки прекрасне, настільки ж і непросте… Така вже його суть…
У поезії відчувається щось дійсно особливе, неповторне.
Гарно. Проте “будоражиш” перевірте в словнику чи є таке слово в укр. мові. Можливо замінити на “вражаєш”?
Мені сподобалось,люблю загадковість.
Руслан, дуже красиво.
Вибачте, що втручаюсь.
Є красиве слово бентежить.❤️❤️❤️
Дякую вам за підтримку моєї творчості.