Кокетливо на небі ясні зорі
Крізь хмари і планети мерехтять.
Можливо, посивіють скоро скроні,
А погляд вже сумний як в сімдесят…
Мов кілька днів тому ми майоріли,
Максималізм юнацький аж палав.
Що сталося, що наче захворіли ?
«Це море по коліна»- ти ж казав!
Байдужіть нас поїла всіх до крихти,
Будує кожен хату на краю,
І сподівається, йому проблеми скажуть:
«До хати з краю, в гості не піду».
Та подивися правді в щирі очі,
Доброю справою ти зірку запали.
Щоб сяяла у відповідь охоче
На твою «хату з краю» уночі.
Автор публікації
Коментарі: 3Публікації: 7Реєстрація: 13-10-2020
