Насушила мати зілля-полинУ,
зав’язала сину в вузлик на війну.
Кожного листочка серцем пригорнула,
щоб її дитину лихо обминуло.
Сину мій єдиний, сину мій Богдане!
Як зачепить куля — приклади до рани!
В нім мої молитви і свята водиця —
від хвороб і болю перша помічниця.
А зневіра вжалить серце, як отрута —
зілля допоможе всю печаль забути.
В ньому подих вітру над вишневим садом,
яблука рум’яні, солод винограду,
і солодкі зорі у очах дівочих,
і Тараса вірші вогняні, пророчі,
райдуга над шляхом по грибних дощах,
Бога теплий дотик на твоїх плечах.
А якщо оточать, виходу немає,
запали листочок — він тебе сховає.
ЗдІйметься димами, гірко і солоно,
ворога осліпить, виведе з полону.
…Насушила мати євшану-полИну.
Дітки-волонтери! Передайте сину
мамину молитву і обійми щирі!
Хай додому їде — переможно, з миром!
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
