А що ж врешті заховано в слові «Кохання»?
Плескіт хвилі бурхливої о берег чекання!
Вітру пориви несвідомі та дужі!
Очі палаючі! Мрії жагучі!
Єдність і шепіт тремтливих сердець!
Біль через те, що життя – нанівець!
Палкі сподівання, безхмарні бажання
Й сонцем осяяні тихі світання…
Жага до людини! Страшна! Неминуча!
Хвилини мовчання отруйно болючі!
Душевний, неначе вулкан, ураган,
Що тільки роз’ятрює живий біль від тих ран…