Не спиться, сперечаються думки, Під покривалом ночі метушаться… Їм хочеться в спокої тихо-щастя Розміреного плину на віки. Земля думками повниться і вись: Похмурі чи казково-кольорові Вони нас щосекундочки готові Між хмар до мрій завіяти кудись. Мої, твої… всі наші – не чужі Приходять тихо, тихо і зникають… А […]
Daily Archives: 15.08.2018
62 posts
Падали зорі із синього неба Миттєво згорали у тиші нічній… В хвилини ці загадати нам треба Миру, щастя й любові у майбутті. Падали зорі, а ми усміхались… Палав у серцях, тих дарунків вогонь. Пейзажем чарівним ми милувались, Тримав у покорі любові полон… Падали зорі, а ми цілувались… Спліталися руки,… змикались […]
“Как стать поэтом?” говорят, Как струны сердца всех затронуть, Высоким слогом сочинять? Завесу тайны приоткрою. Сперва придумать надо тему, Так чтоб непонятым быть всеми, Потом ты можешь приступать, Но нужно пафосно начать. Высокопарных фраз побольше, Метафор чудных не жалей, К читателю ты будь построже, И стих польётся как елей. Все […]
Шукай мене в ілюзіях і снах… Лиш тільки там ми можем зустрічатись, І в неосяжних кілометрах – знак Що наші душі вже не всилах обвінчатись. Де ти і з ким, п’єш терпкий чай з любові? Зморила віки втомлена печаль, Я хочу бути поруч і до болі… Стискає сердце відчаю вуаль. […]
Поховано дні близкості,- Я Вам не скажу :”Ти” Греміли громи-блискавки Коли палали мости! В коханні нема вічності! Нас хвилями крив гнів! Розбитий кришталь ніжності Так жалісливо дзвенів!.. Занадто булО гордості, Й відсутності каяття… А нам би тоді мудрості Простить, і любить життя. Ми б всесвіт могли рухати! Підкорювати світи! І […]
Шукай мене в ілюзіях і снах… Лиш тільки там ми можем зустрічатись, І в неосяжних кілометрах – знак Що наші душі вже не всилах обвінчатись. Де ти і з ким, п’єш терпкий чай з любові? Зморила віки втомлена печаль, Я хочу бути поруч і до болі… Стискає сердце відчаю вуаль. […]
MOГИЛA BIД ПPOTPAЧEHOГO ЧACУ БIЖИТЬ —— життя пoмiж чужиx кpaїв, POKAMИ —- зaчiпaючиcь зa xмapи, CИBIЄ ——– тiнь зaлишeниx cлiдiв; ЖИTTЯ ——– cклaдaє пaзлoм cвoї чapи ПIДHOCИTЬ – cтpiмкo xвилeю тa б`є BBEPX ———дo висoт oб cтiни ,,п`єдecтaлу,, TA —————-piзкo cтaвить штaмп – тaвpo cвoє, KИДAЄ ——— тiнi тaм дe […]
Вибирати для нього квіти. Неодмінно троянди чорні, бо він глибокий і темний – не випливеш, не зурочиш. Зі стрічками атласних пальців заплітати троянди в бороду, загортати у білість розірваної сорочки. А у серці мілкому, наче у посудині позолоченій, принести йому лезо чи згіркле вино торішнє. Цілувати живіт і руки ( […]
, , ЦЬОМ, , ВІД ТАТКА ( маленькому синові загиблого героя сучасної війни О.Б. присвячую) Ходить світом, з краю в край, Щедрий серцем Миколай Повний міх дарунків носить Роздає, хто щиро просить Щастя, мир, здоров”я, спокій, Зцілить снами сум глибокий, Запалить вогонь надії, В тиші здійснить чиїсь мрії Добротою розмалює […]
ТИ ДУШУ ВИШИЙ ПРАВДОЮ ЖИТТЯ І знову нагострила слова спис! Лютують думи втомлені чеканням Із року в рік старосистемний ,, лис,, Солодить людям зсолені бажання При ньому рукодерів тьмуща тьма Метуть хвостами всіх хто ,, не угодний,, Усе старе й відоме… і дарма, Що звідусіль лунає плач народний Нема…. та […]
БУДIВНИЧI ЩАБЛIВ Ми будівничі всіх щаблів свого життя, Їх обираємо з-поміж чеснот та блуду Всю свою міць ,, драбина,, виявить сповна- Дасть до Олімпу, щоб наблизилось ДИТЯ, Чи спустить вниз, зігнивши від гнилого люду 29.07.2018 Португалія
Серце твоє фарбоване, аж роздряпане, ніби яйце велике і великоднє. Входиш у дім з запаленими трояндами, а залишаєш попіл на підвіконнях. Тишу гортаєш повагом, наче Требник чи Книгу Псалмів, і голос із тиші кроїш. Спраглі-голодні, серце твоє тереблячи, ріжуть фаланги зморшкуваті до крові. І шкаралупу сіють поміж коритами. І заставляють […]
Як пелікан, що розбиває собі клювом груди І кров`ю теплою годує пташенят, Так ти годуєш нас і звідусюди Знов навертаєш до родинних хат. Ти повертаєш нас, де цвіт калини Чарівно падає у синє джерело, Ти повертаєш нас у домовини, Ти нас збираєш під святе крило Тієї віри, у яку хрестили […]
Я ТА МИ На життя дорозi стрiлось Я iз МИ В них одна дорога та чужi стежки Як сказав й навчав Творець iз давнини Грiш -цiна такому Я, котре без МИ… 03.08.2018 Португалiя
Потяга меч розколе ябко пусте перону, заки стовчем до крові чола і постоли. Зійде – мов Бог із фрески – тихий, густобородий. Килим черлений з ружі хто б йому постелив? Все у хрестах та маках наші тіла парадні. Стоншим себе до ниті – в полі, під марш. А він мідну […]
Поэт- он словно соловей, Когда стихи повеселей. Когда в стихах есть красота, Созвучна песне соловья. Слова- целительный ручей. Текут и днём и средь ночей. Они как воздух для души, Как свет спасительный в глуши. Летает птица счастья в них. Прекрасный, добрый, лёгкий стих. Надежду, радость подаёт. Прочтя стих, каждый расцветёт… […]
Такі кохані щирі очі Постійно в пам’яті пливуть… Пусті, сумні й холодні ночі, Коли вони без тебе йдуть… Коли самотня – в серці б’є негода! Вирують кляті грозі і дощі! І байдуже, що за вікном – сприятлива погода, Адже вона не перекриє сліз душі…
Я так хочу до тебе… Тільки раз… Назавжди… Бо інакше не житиму… Більш на цій я Землі! Щоб закрив ти плечем… Від страшної біди… У реальність щоб втілив… Усі мрії мої! Я так хочу до тебе… До болю! До крику! Подивитися в очі кохані… Розчинитися в них… Від душевних […]