Куди йдемо, достоту невідомо,
За нами – купи бруду і сміття.
З минулого кудись у майбуття
Несе нас вітер, вигнавши із дому.
На серці – біль, а в тілі – перевтома…
Та в’ється шлях в якесь нове життя,
Омріяне в думках, немов дитя.
Що виросте й повернеться додому
(Туди, де вітер не збиває з ніг,
Там. де сміття і бруд серед доріг),
Щоб дати лад всьому та збудувати
Країну творчих душ і вмілих рук,
Здолавши радістю те пекло мук,
Що нам перешкоджало виростати.
Думок на тему “У ЗАВТРА ТВОРЧИХ ДУШ І ВМІЛИХ РУК”
Актуально, мудро…. Гарно.!