«
Одного разу влітку почався сильний вітер. Всі лісові звірі поховалися у своїх норах. Комахи – в траву і під листочками. Квіти позакривали свої пуп янки, а ті, що вже розквітли, гойдалися на холодному вітрі. Гномик Джем одразу ж позачиняв усі вікна в своєму будиночку й хотів вийти в сад, щоб забрати своїх маленьких друзів, які не встигли сховатися від непогоди. Але раптом двері відчинилися і в будинок забігла його давня подруга. Кульбабка, яка прикривалася великим зеленим листочком. Коли Кульбабка відхилила листочок, гномик мало зо сміху не впав. Голова в неї була повністю оголена!
Кульбабка при цьому була дуже кумедною. Коли вона побачила, що її друг з неї сміється, то відвернулася і насупилася. Її стало так образливо, що вона аж заплакала. Гномику стало шкода свою подругу, він сліз із табуретки, підбіг і запитав:
– Подруго, що з тобою трапилося?
– Дивися, що вітер зробив з моїм розкішним природним капелюшком.
Він перетворив його на пух, який розлетівся на тисячі маленьких квіточок. Тепер я не знаю, як мені бути. Я ж тепер зовсім не схожа на кульбабку!
Кульбабка заплакала ще дужче. Гномик замислився і раптом згадав, хто може їй допомогти.
– Пішли хутчіш! Я знаю, хто тобі допоможе!
Але, тільки – но друзі вийшли в сад, туди прибігли майже всі кульбабки й почали скаржитися: « Дивися, Джеме, що вітер з нами зробив! «
Гномик подивився на своїх друзів, яким вітер приніс багато прикрощів і сліз, і сказав – Зараз ви будете найкрасивішими квітами в моєму саду, і природа буде вами пишатися. Джем покликав свого друга павука, який жив у його в саду. – Павучок, йди до мене. Мені потрібно з тобою порадитися. Сплети для моїх кульбабок нові капелюшки зі своїх павутинок. Будь ласка, друже, постаратися. Цілий день і всю ніч павучок плів зі свого павутиння капелюшки для кульбабок, і вони в нього вийшли такими гарними!
Прокинулося сонечко і теплими промінчиками пробіглася по травичці.
Ранішня трава засяяла різнокольоровими паєтками, і в пишних капелюшках раділи в саду маленького гномика щасливі кульбабки.
Дергунова Валентина.