Пам’яті лідера гурту «Скрябін»
Андрія Кузьменка
Люди, як кораблі.
Є великі й малі.
Не всі вільно пливуть
Й хрест свій чесно несуть.
Люди, як кораблі
Відпливли від землі.
В морі шквал і штормить,
Все довкола тремтить.
Люди, як кораблі.
Є новенькі й старі.
Правди в тому зерно,
Щоб не сісти на дно.
Хвилю вітер здійма,
В душах стогне зима.
Крига креше в борти,
Тож вихід мусиш знайти.
Душі цих кораблів,
Відторгають щурів,
Щоб не гризли в них дно,
Бо потоне судно.
Люди, як кораблі
Не стоять на мілі,
Мусять парус піднять ,
У вир життя поринать.
Люди, як кораблі,
Завжди з штормом в борні.
Кажуть – з курсу знесло,
То й підкралося зло.
Люди, як кораблі,
Мають силу землі.
Слово буде мовчать –
Совість буде кричать.
Люди, як кораблі
Мають все ж якорі.
І заходять в порти
Пристань вічну знайти.
Так приплив корабель
У безодню пустель
Він вже буде мовчать,
Гами ж будуть кричать.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
