І кожен день, народжений світанком,
Вдихає ніжний запах чебрецю,
Стрічає мить з посрібленим серпанком,
Красу земну на хвої ялівцю.
Мене немов поглинула природа,
Тумани теплі гладять по плечах,
А під ногами в ється прохолода
І світ прокинувсь в радісних дивах.
Як хочеться впіймати промінь сонця,
В душі сховати , ніби оберіг,
Відкрить в собі зашторені віконця,
Щоб погляд радість в сутінках зберіг
Заплющу очі, і в цю мить вдихаю
Озону запах від кудлатих хмар,
Водночас ,прислухаючись згадаю,
Звук карильйону,що народжує дзвонар.
Й спливає сон вколисано- мрійливий,
Хоча цей світ у маренні ще спить,
Впіймаю вітер лагідно – грайливий,
Щоб подих цей єством благословить.
Відкривши очі, ясно розумію,
Як день дарує нові відчуття,
Щасливу мить вхопити я зумію,
Щоб вгамувать реалії буття.
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
