Я не хочу чужих почуттів.
Я не хочу чужих віршів.
Хочу крила собі із злив,
Там, де пір’ячко із дощів.
Я не хочу чужих очей.
Я не хочу чужих долонь.
Хочу крила там, де полон.
Там, де пір’ячко із ночей.
Я не хочу чужих пробач.
Я не хочу чужих прости.
Бачиш, в крилах ідуть дощі,
Там, де пір’ячко буде плащ.
Я не хочу, стою осторонь.
Я втомилась, цей біль у скронь.
Хтось торкнувся тебе крилом,
Там, де пір’ячко є вогонь,
Бо чуже…
А моє долонь…