Тримаю в руках свої крила.
І фарби… Як їх фарбувати?
І звідки себе забрати,
Щоб знову в небо… Де сила?
Мазками як-небудь. Байдуже,
Чи сонце, чи впаду дощами.
Крила пройшли крізь плам’я.
Тепер вже вони не дуже
Гарні, барвисті і сильні.
Я їх просто в шафу сховаю.
Вдягаю, коли кохаю.
Тоді білосніжні, широкі.
Зимові, як ангел сніжний.
Обійми, в яких так ніжно
Неси через довгі роки.
А так їх ховаю в хустині.
Полотняній, грубій, робочій.
Такий, як голуб, що Ноїв
Носив гіллЯ світ за очі,
Оливкове… Аж за море…
- Крила, що знали горе…
Думок на тему “Крила”
Дуже гарний вірш! Браво автору!