Трояндовий сад розсипався росою,
Спросоння губив пелюстки,
А в небі нічному,напоєнім щастям,
Купалися голі зірки.
Вони задивлялись на сад той розкішний,
На діаманти з роси,
І не розуміли,де більше простору,
У небі чи га землі!?
Звабливо так,пелюстково-тендітно,
Струшував ранок росу,
І засоромлено мліли троянди,
Ледь пробудившись зі сну.
А там,висОко,в космічному небі,
Вже одягались зірки.
І заховавши свій блиск у сорОчки
Десь мандрували в віки.
Сад зацвітав-відцвітав щороку,
Оголялись й одягались світи,
Трояндам все снились космічні висоти
Й летіли на землю зірки…
Автор публікації
Коментарі: 3Публікації: 10Реєстрація: 15-07-2018
Достижение получено 18.10.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
