Біжать роки, а я все жду

Біжать нестримно, як вода, роки.

Минає місяць, інший наступає.

То повертають з вирію пташки,

То знов ключем осіннім відлітають.

 

А я все жду, що ти мене знайдеш.

Весною станеш на моїм порозі.

І вже не буде перепон і меж,

Щоб ми зійшлися на одній дорозі.

 

Наснилося, йдемо по саду ми,

Купаючись у сонці і в коханні.

Нехай в обіймах лютої зими

Сон передбачить здійснення бажання.

 

Нехай той сад насипле у траву

Дари весільні – яблука червоні.

І доля посміхнеться наяву,

Твій слід позначить на моїй долоні.

5

Автор публікації

Офлайн 11 місяців

Світлана Вітер

37
Коментарі: 1Публікації: 15Реєстрація: 11-08-2018

Бронзове перо

Досягнення отримано 13.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: