Біжать нестримно, як вода, роки.
Минає місяць, інший наступає.
То повертають з вирію пташки,
То знов ключем осіннім відлітають.
А я все жду, що ти мене знайдеш.
Весною станеш на моїм порозі.
І вже не буде перепон і меж,
Щоб ми зійшлися на одній дорозі.
Наснилося, йдемо по саду ми,
Купаючись у сонці і в коханні.
Нехай в обіймах лютої зими
Сон передбачить здійснення бажання.
Нехай той сад насипле у траву
Дари весільні – яблука червоні.
І доля посміхнеться наяву,
Твій слід позначить на моїй долоні.
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 15Реєстрація: 11-08-2018
