Ідуть сто чобіт по залізній дорозі. Всі лисі. Глухі. Худі. В некролозі запише пізніше старий пілігрим, як в головах стрічних жах посивів. Ідуть і скрипить під землею живіт. Це нутрощі світу й серцевий дріт. Запрошують дві в сірчаний хостел, як свято вакханки, як молохів трем. Ідуть голомозі. В утробу згниття. […]