А, хочеш, як поезію, мазками Картину на збентеженій воді? Нехай і кине хтось у неї камінь, Потоне він, як решта. О, тоді На брижах тих сяйнуть права на мене, Розпуститься каштановий сатин Ошатного волосся на рамена Твої, немов казковий серпантин. Танцюючи сузір’ями додолу У фарбах попливе єство – це ж […]