Для голосування необхідно авторизуватись

ЕБРУ ЛЮБОВІ

А, хочеш, як поезію, мазками

Картину на збентеженій воді?

Нехай і кине хтось у неї камінь,

Потоне він, як решта. О, тоді

На брижах тих сяйнуть права на мене,

Розпуститься каштановий сатин

Ошатного волосся на рамена

Твої, немов казковий серпантин.

Танцюючи сузір’ями додолу

У фарбах попливе єство – це ж бо

Відтворить у малюнку зовсім голу,

Відверту нерозділену любов,

Що сонячні сплетіння облетіла,

Лягаючи танком на полотні,

Де барвами зливаються два тіла,

Де я з тобою є, а ти в мені

Римуєшся нестримними чуттями,

Вируєш караванами безсонь,

В піднесенні надмлосної нестями

Лягаєш світлотінями осонь

У ебру – за усі скарби дорожчу,

Де ні часу, ні суму, просто плин.

Долоні йдуть по вигинах на прощу,

Під бій гулкий між з’єднаних долин,

Вивільнює бажання від вуалі

Пульсуючий у русі пружний біт,

Як відзвук архаїчних ритуалів

На вогняному стику двох орбіт,

Просякнутих симфонією русел,

Узятих до акордів світла рим,

Рубає і плете гордіїв вузол,

Навідавши святиню пілігрим,

Водою проминає рій галактик,

Де нас осяє зоряний софіт,

Де анапеста не ревнує дактиль,

Де ми удвох малюємо цей світ!

 

Марґо Ґейко

3

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Марґо Ґейко

51
Коментарі: 1Публікації: 16Реєстрація: 21-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 31.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій