Дерева зіржавіли. Тіні стали мереживні. Світла прогалини все менш обмежені. Небо блакиттю ллється крізь віти, мов зачароване, зловлене миттю…
фотоемоція
3 posts
Втрачаються зв’язки важливі, Бо хід думок уже не актуальний. Розмови стали дратівливі. Хтось надто вільний, Хтось – занадто ідеальний. Малюємо свій світ із звичних фарб, Міняючи потріскані на свіжі. І хтось перфекціону раб, Когось і те, що є, вже тішить. В казки пірнаємо свої. І кожна не погана. Просто інша…
Стильного кроя пиджак. Грустный взгляд – просто в женскую спину. Молчание хуже огня. Слишком сладкий сироп в капучино. – Пусть все будет у вас хорошо! – И у вас… Ухожу. Пью приторный кофе. Жизнь в слиянии До, Потом и Сейчас. Сплетенье эмоций ниточек тонких. Будто странное дежавю. Взгляд, вздох, ноющий […]