Туман над озером, туман, І лебеді летять над плесом, І листя зірване летить, – Летить, як вітер без адреси. Летить над озером летить. Здимають грудь рожеву хмари І заглядають крізь туман У плесо озера, і тягнуть Кошлаті відблиски примар. І все вдивляється, і все В холоднім подиху світання Шукає спосіб, […]
лірика
7 posts
Дух поетики плетений косами, І розвіяний віями вірності, І нехай ненаситні літописи, – Сік загублений в м’якоті вічності – Жовтими абрикосами. Тут в обіймах з’єднались три ангели, Забавляючись давньою лірою, І шуміла шухлядами яблуня, Як образ, де образ – мірою, Бо яблука в ніч падали. Набивали соломою ящики, Розливаючи сонце […]
НЕХРИСТ Палкого почуття важке й крихке нидіння Тримає серце ціпко в юдолі склепіння, Що наче вишукане з пекла тихе тління Бездумно поглина життя мого тяжіння… Душа зліта… І справді, то не є видіння: Він – нехрист! Вже здобув у володіння […]
ПОКЛИК Відсторонившись від буденного й нудного, Відчувши потяг до творіння та до мрій, Я розливаю фарбу слова чарівного, На стіну сірості й змарнованих надій. І серце обпліта дух зриву непростого, А душу полонить нестримний поклик дій. […]
ЖАДАННЯ Буває, жадаєш злетіть в далечінь, Пустити думки в дивовижний політ, Занурити ґонор й буденність у тінь, Пірнути в гармонії сповнений світ. Іноді прагнеш спалити мости, Забути страхи́, як сніги по весні, Зірвати завісу сумлінь назавжди І жити щомиті в казковому сні. […]
ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ Всі питання, всі бажання, Вчителько, усі до Вас! Ми Вам вдячні за навчання – Я-красуня та весь клас! Світлі промені пізнання Надсилаєте до нас, Ваше щире виховання Пам’ятаймо повсякчас! Дзвенислава Гай-Нижник […]
Я – ВЕЧІР Я – Вечір… Замріяно небом пливу І стежу за тишею в літнім саду. Як тільки розстане зоря на ставу, Я сни дивовижні в сузір’я складу. Двенислава Гай-Нижник […]