Тобі, Мама́ю, слава йшла до рук Стелився ковилою степ під ноги… Та кряче на твоїм кургані крук, Дітей обрали різнії дороги. Хто ворогу твоєму уклонивсь, І стерлось у роках його імення, Хто далі від царів і бойовиськ Поміж  лісів підняв твоє знамено. Прозвались мамая́ми козаки – Сміливці, що ненавидять неволю. […]