Для голосування необхідно авторизуватись

Тобі, Мамаю…

Тобі, Мама́ю, слава йшла до рук
Стелився ковилою степ під ноги…
Та кряче на твоїм кургані крук,
Дітей обрали різнії дороги.

Хто ворогу твоєму уклонивсь,
І стерлось у роках його імення,
Хто далі від царів і бойовиськ
Поміж  лісів підняв твоє знамено.

Прозвались мамая́ми козаки –
Сміливці, що ненавидять неволю.
Імення те пережило віки,
А кров кия́тів мала іншу долю.

Олена Глинська сина привела
З поріддя Рюрика і Чингісхана,
Із тих, кому завжди мала земля,
І лиш корона мила і кохана.

Не довго рід його траву топтав,
Одначе залишив несите царство,
Що зе́млі поглинало, як удав,
Й нена́виділо степове лица́рство.

І ті, і ті пішли від мамаї́в,
Розтягся герць на довгі й довгі роки…
Пропали хани, зник і рід царів,
Та з тим сусідством маємо мороки.

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Tom d`Cat

9

Я за натурою не Моцарт, я за натурою Сальєрі.

Коментарі: 4Публікації: 5Реєстрація: 10-08-2018