Під лисими зорями, Над пухнастими хмарами Лечу У снах. Де ти, Конфуцію? Запитую себе вкотре Плямуюючи білий папір Ієрогліфами – Чорними круками знаків Поцятковую. Пензлем. Будую вежу Малинових Горобців У снах. Каміння так само важке Як на кожній будові: Готичного замку Чи романської базиліки У Царгороді мрій Чи Вавилонської вежі […]
міт
31 posts
Сотні сонць гарячих Моєї Вітчизни загірної, Замріяної як папороть, Сонць, які запалював І гасив наче воскові свічки Весляр мовчазний Харон, Легко Торкаючись води важкої і чорної кінцями пальців десниці (Темна ріка). Легко Забути ім’я – своє і чуже, А потім згадати Знову і знову (як Сонце). А ти думав за […]
Кібела кидає важкі зерна В зораний ґрунт Аркадії Орачами-кіклопами – Велетами залізного плугу, Що зазирають за пагорби Оком своїм вогненним І думають, що то не зерна, а зорі, Що то не Аркадія, а безодня У якій все розчиняється І все народжується. Навіщо вони ріжуть плугом Камінну землю кентаврів? Хіба не […]
“Sopra le onde – Vela d’argento… » (Giovanni Donatello)* Море,Яке існує тільки в минуломуТаласса солона,Що вирує у моїй свідомостіА ще в сумній казці,Яку розповів сліпий лірник.Море темних часівПосріблене вітрилами аргонавтівТонкого прозорого льону –Безпритульних […]
