(Весняний натюрморт) Павлові Тичині Весна так безгомонно в’ється монотонно, Весь світ фарбує сонно й світло-срібнотонно, Малює землю пензлем зелено-нетлінно, Руками водить всюди золото-насінно... В повітрі тепер чути світопотепління. Швиденько проростає все першонасіння. Купається у сонці ніжнотонно місто. Дерева вже квітують рясно та барвисто. Одягнені красою білосніжно вишні Махають гілочками, наче […]