Бринить розгублено струна душі, Осіння прохолода віє, А я пишу сумні вірші, Сама собі ніби не вірю.   Читаю строфи і слова Неначе пісню полум’яну серця. Як оксамитова канва Морозний іній по двору снується.   Прикрасить візерунками листки, Які давно обпали на підлогу Крупою білою запорошить хатки, Тини, подвір’я і […]