Для голосування необхідно авторизуватись

Бринить розгублено струна душі

Бринить розгублено струна душі,

Осіння прохолода віє,

А я пишу сумні вірші,

Сама собі ніби не вірю.

 

Читаю строфи і слова

Неначе пісню полум’яну серця.

Як оксамитова канва

Морозний іній по двору снується.

 

Прикрасить візерунками листки,

Які давно обпали на підлогу

Крупою білою запорошить хатки,

Тини, подвір’я і дорогу.

 

І понесе морозний холод вітерцем,

Сніжинки закружляють хором.

Це стане осені кінцем.

Не буде листя танцювати двором.

 

 

Зима малює свій узор:

Морозні квіти на шибках і листі,

Скидають всі дерева свій убір,

І лиш калина лишиться в намисті.

 

В оточенні синичок й горобців

Вона перезимує гарно,

Послухає прекрасний спів

І весну дочекається не марно.

 

Струмками побіжить вода

І смуток кригою розтане з серця,

І рушить по землі весни легка хода,

Що струнами душі моєї озоветься.

 

Легенький вітерець розсипле цвіт

Садів вишневих у повітрі.

П’янкими ароматами заполонить ввесь світ,

Що мрію в серці спонука зоріти.

(20.11.2020)

3

Автор публікації

Офлайн 3 дні

Таня Крамаренко

298

Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.

Коментарі: 0Публікації: 117Реєстрація: 10-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 02.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій