Я знаю дівчину, мовчання, Утома тяжкая від слів Панує маревом сіяння Зіниць розширених вогнів Її душа відкрита спрагло Лише віршам дзвінким, як мідь Життя пересічне й огрядне Минає гордо, мимохідь Легка, нечутна, некваплива Не йде, а начебто пливе Не скажеш, що вона вродлива Та щастя все у ній моє Коли […]