Випадок був із моряком: Турне велике він звершив- (На яхті сам-одинаком!!!) Навколо світу переплив!!! Репортер спитав в Степана (Після круїзу цього): -Що в морях та океанах Страшніш буває від усього? Прохрипів морський вовчисько: -Я пройшов багато миль, Та страшного не бачив і близько Серед усіляких хвиль… -А […]
вітрила
На Родіона щось найшло (Про вітри він узнавав);- І так його в науку повело- Екзамен дітям влаштував. * * * -Ану,знаннями похвалися (Порадуй же,синку,мене): Вийди й подивися… Звідки вітер дме?.. Чимдуж набрав ходу- Повернувсь у хату: -З Південного Сходу Прямує він,тату… […]
І небо чорне, І місяць спілий – Хвилює, квилить, Як буря морем. А в ньому тоне Корабель білий; Так серце хилить, Скидає з трону – Холодне слово, І тягне на дно. Але все одно, Коли в оковах Любов безмовна, – І так дано.
Не повні печалі вітрила твої, Не п’яні від теплого бризу, що в хвилях. Ніяк не відчалиш від тих берегів Де мила твоя залишалась. А море сліпило лускою хвилин, Годинами, днями над серцем глумилось. І він залишався один на один З безвітрям, де все зупинилось.