Не повні печалі вітрила твої,
Не п’яні від теплого бризу, що в хвилях.
Ніяк не відчалиш від тих берегів
Де мила твоя залишалась.
А море сліпило лускою хвилин,
Годинами, днями над серцем глумилось.
І він залишався один на один
З безвітрям, де все зупинилось.
Думок на тему “НЕ ПОВНІ ПЕЧАЛІ ВІТРИЛА ТВОЇ”
Браво! Я в захопленні від Вашої поезії!