Бринить розгублено струна душі, Осіння прохолода віє, А я пишу сумні вірші, Сама собі ніби не вірю. Читаю строфи і слова Неначе пісню полум’яну серця. Як оксамитова канва Морозний іній по двору снується. Прикрасить візерунками листки, Які давно обпали на підлогу Крупою білою запорошить хатки, Тини, подвір’я і […]
золота осінь
4 posts
Усе це сон. Усе це тільки сон. Насправді наше літо буде вічним. Тепло надій. І сонця. І долонь – То все насправді, то не фантастично. А листя золотиться для краси. Щоб душі нам потішити та очі. Щоб стали щасливішими усі, Хто хоче так тепла, хто сонця хоче.
Рудий осінній кіт яскравим світить оком, Муркоче ніжно, листям шарудить. Він тулиться до щік пухнастим теплим боком, Лоскоче промінцями вус дзвінку блакить… ©Марина Губарець
Золота багато не буває! Все ним розмалюю – не шкода. Фарб сумних у осені немає. Дощ – не сльози, сльози – не вода… ©Марина Губарець