Для голосування необхідно авторизуватись

І ОТ ТОДІ….

Ми бігли в поле, наперекір грозі,
Дзвенів наш сміх крізь грозові потоки
І от тоді здавалося мені,
Що щастя не піде крізь сотню років.

Ми бігли в сіно, де суха трава,
Нам розкривала щиро так обійми,
І от тоді, здавалося, слова,
Як правда, в серце свіжим вітром віють.

Ми бігли в небо, летіли без крил,
Пірнали в хмари, як у білі хвилі.
Любила я і ти мене любив,
І, як ніхто були такі щасливі.

Ми бігли в зорі, в тиху літню ніч,
У сонячні потоки бігли зрання,
Здавалося, крізь сутінки сторіч,
Ми зможемо пронести це кохання.

Ми бігли і горіли до кінця,
Зливаючись в останнім поцілунку.
І наші вже знесилені серця,
У долі не просили порятунку.

Ми бігли, зберігаючи іскру,
Стрибали в прірву наче відчайдушні,
В останню мить казали “Не піду”
І рушниками розстеляли душі.

4

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

tajawad

176
Коментарі: 13Публікації: 52Реєстрація: 08-08-2020

Срібне перо

Достижение получено 14.01.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 09.09.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій