Ти знаєш, все якось в житті так склалось,
Не з тими ми були, не тих кохали,
Не тим дарили першу, ту любов,
А, інколи, по колу ходим знов.
Несем додому знов ті самі граблі,
І чешем ними – ми ж були не праві.
Із долею танцюєм гопака,-
І твердимо: “судьба у нас така!”
І завжди так чомусь в житті стається,
Хто бідний серцем – з того ще й сміється,
Із ким звінчалась горда самота-
Уперто твердить: “доля в нас така”.
А як кувати щастячко своє –
То лютий вітер жар все задує,
То державно у молота мале
Або сусід ковадло не дає…
Так і живем – як течія несе,
Хоч серце гнівом інколи пече.
А ми станцюємо із долею гопак,
І тихо твердим: “має бути так!”
Думок на тему “Доля”
Не варто наза́д повертатись –
не загоїться так рана…
Іти уперед, не