Я пощипану душу зібрала до купи,
Завила в байдужість, неначе у шаль
І серце сховала…сховала у грудях,
Дорогу із мрій вже стелила у даль.
Роздавлене серце у грудях боліло,
А зрада гадюкою вилась в душі…
Розпечене сонце ураз почорніло,
Мов серце прошили мільйонні мечі…
Душа заричала ізраненим звіром
І серце відбило той зранений крик…
А потім здригнулись…немов за ефіром
Вдягнули “на люди” гордості лик.
Пощипану душу зібрала до купи
І серце прикрило поранений крик…
Під покривом ночі долаю я муки,
А зранку вдягаю байдужості лик…
4 коментарі “Пощипана душа”
красивий вірш… всяке буває в житті – головне це йти вперед
Щиро дякую .:-)
Прекрасний вірш. Поетично, щиро, є глибина фылософських роздумів про світ Людської Душі.
Безмежно вдячна за такий файний коментар та увагу до моїх віршів.