Я пощипану душу зібрала до купи,
Завила в байдужість, неначе у шаль
І серце сховала…сховала у грудях,
Дорогу із мрій вже стелила у даль.
Роздавлене серце у грудях боліло,
А зрада гадюкою вилась в душі…
Розпечене сонце ураз почорніло,
Мов серце прошили мільйонні мечі…
Душа заричала ізраненим звіром
І серце відбило той зранений крик…
А потім здригнулись…немов за ефіром
Вдягнули “на люди” гордості лик.
Пощипану душу зібрала до купи
І серце прикрило поранений крик…
Під покривом ночі долаю я муки,
А зранку вдягаю байдужості лик…
Автор публікації
Коментарі: 36Публікації: 27Реєстрація: 25-10-2018
Достижение получено 01.04.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 12.01.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
6 коментарів “Пощипана душа”
красивий вірш… всяке буває в житті – головне це йти вперед
Щиро дякую .:-)
Прекрасний вірш. Поетично, щиро, є глибина фылософських роздумів про світ Людської Душі.
Безмежно вдячна за такий файний коментар та увагу до моїх віршів.
Пані Тако! Вирішив написати ще один коментар до Вашого сповідального вірша. Так мені здалось….. Мене особливо вразили два слова, які є надзвичвайно потужними за силою поетичного реалізму : “ДУША ЗАКРИЧАЛА”….Я майже фізично відчуваю біль Вашої Душі…Це викликає асоціації з видатними поетами, зокрема, Тарас Шевченко, Ліна Костенко або Василь Стус…Творчих натхнень
Щиро вдячна за такий глибокий коментар. Я до глибини душі вражена, що мій твір викликав такі емоції у Вас, як у читача. Безмежно вдячна за увагу до моєї творчості та таке порівняння.