Для голосування необхідно авторизуватись

Спориші

Мої ноги з дитинства залюблені у спориші…

Тож чи думала я, що проситиму: люди села,

Зупиніть бензокоси, лишіть для моєї душі

Хоч би клаптик того прохолодного, але тепла.

 

Обпікає у спеку буденністю сірий асфальт.

Ніби кригою, сковує пальці холодний бетон.

І сміються синоптики в вуса з екранів і шпальт,

Називаючи числа, неначе у грі у лото.

 

Як приємно ступити було б в росяний килимок!

Дотик ніжний і свіжий торкнувся б самої душі!..

Та довкола лишились бетон, і асфальт, і пісок.

Загубились в дитинстві такі дорогі спориші…

3

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Анна Соколенко

5
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 21-10-2018